і Кубу. Це начальник двадцятьох п'ятьох негрів-утікачів із синіх гір, це один негр з Ямайки, на ім'я Букман, підняв стяг повстання серед нас.
Перемога явилась першим актом — його братання з чорними Сан-Домінґо. Наслідуймо ж його славному зразкові, тримаючи однією рукою смолоскип, а другою сокиру. Ніякого помилування білим, ніякого плантаторам. Почнімо вирізувати іхні сем'ї, спустошувати плантації, не зоставляйте в їхніх володіннях ні одного, ні одного невирваного з корінням дерева. Перевернімо землю, щоб вона поглинула білих. Будьте мужні, друзі та браття! Ми небаром підемо боротися й винищувати; ми або переможемо, або умремо. Переможці! Ми в свою чергу насолоджуватимемось з усіх радощів життя. І мертві, навіть, ми підемо в небо, де нас ждуть святі, в рай, де кожен із хоробрих знайде подвійну порцію Аквардієнте (горілки) і цілу посудину піястрів що-дня.
Ця салдатська проповідь, що, може, здається вам чудною, панове, зробила на повстанців велике вражіння. Справді, надзвичайна міміка Біасу, надхненний вираз його голосу, чудернацьке хихотіння, що переривало його слова, надавали його промові великої авторитетности й гіпнотичности. Влучність, що з нею він домішував до своєї декламації
