втопивши повні довірся очі в свого лікаря, що підіймав у цю мить руки до неба, начеб-то кличучи на хорого благословення сил небесних; і може бути, що сила певности в тім, що він здоровий, помогла потім хорому одужати.
Инша сцена, що в ній актером був цей таки ворожбит, відбулася вслід за першою: священника замінив лікар, а на місце лікаря став ворожбит.
— „Омбрес, ескуате!“ („Люди, слухайте!“) — скрикнув він, стрибнувши з надзвичайною легкістю на імпровізований церковний престол, і сів на нім, підобгавши ноги в своїй різнобарвній спідничці. — „Ескуате, омбрес!“ Хто з вас хоче довідатись, що з ним станеться в житті, хай іде сюди, я йому все розповім: „Хе естудіадо-ла сіенція де лос гітанос“. („Я вивчивсь науки египетських ворожбитів“).
Ціла юрба чорних та мулатів наблизилась до нього поспішно.
— По черзі, по черзі, — закричав він, і при цих словах його різкий голос нагадав мені щось далеке й знайоме. — Якщо ви підійдете всі разом, то разом підете і в могилу.
Вони спинилися. В цю мить якийсь мулат, одягнений у жакет і в білі штани, з шовковим
