Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/125

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— „Я ле сой“ („Я вже сліпий“), — відповів фатра, страшно стогнучи.

Але ворожбит, уже не вдаючи з себе хірурга, відштовхнув його брутально і знов звернувся до всіх, не звертаючи уваги на хорого.

— „Ескуате, омбрес!“ („Слухайте, люди!“). Якщо всі вісім ліній чола дуже малі, викривлені і слабко намічені, вони визначають, що життя людини буде дуже коротке.

Той, що має поміж бровами на лінії місяця рисочки, що схрещуються мов дві стріли, той умре в битві.

Якщо лінія життя, що проходить на руці, являє собою хрест при своїм кінці, близько до пальців, — це знак того, що людина загине на ешафоті…

І тут я мушу зауважити вам, панове, що найміцніший стовп незалежности Букман якраз має на собі три фатальних таких знаки.

При цих словах усі негри з цікавістю повитягували голови й затримали дихання; їхні нерухливі очі, втоплені в ворожбита, виявляли увагу, схожу на остовпіння.

— Одно тільки: я ніяк не можу погодити між собою ці два знаки, що загрожують Букманові разом і битвою, і ешафотом. Тимчасом моє знання — непогрішиме.

Він зупинився і помінявся зором з Біасу. Біасу сказав на вухо кілька слів своєму