картину подробиць. Твою жінку вкрадено в першу ж ніч по вінчанні.
— Ах ти проклятий, — скрикнув я. — Ти знаєш, де вона. Хто ж ти такий?..
Я знов зробив спробу викрутитися із рук моєї сторожі і іпдняти над обличчям ворожбита його накривало; але довелось скоритися силі й числу вартових; і я в скаженстві побачив тільки, як він спокійно віддаляється, кидаючи мені на прощання слова:
— Тепер ти мені, думаю, віриш? Підготуйся до близької своєї смерти.
Для того, щоб вивести мене з моєї задуми, навіяної на мене цією незрозумілою сценою, потрібна була нова драма, і вона розгорнулась дійсно на моїх очах по закінченні чудної комедії, відіграної ватагом Біасу та ворожбитом у присутності кількасотенної юрби негрів.
Біасу сів знов на свойому троні з червоного дерева, ворожбит примостився праворуч від нього, Ріго — ліворуч. Ворожбит, схрестивши руки на грудях, сидів замислено; Біасу та Ріго жували тютюн; і один адьютант підійшов спитати в „генерал-майора“, чи треба армії вишикуватись перед ним. У цю мить три галасливі групи чорних підійшли
