Инші два бранці, швидше мертві, ніж живі, стояли при цьому й дивилися на цей жахний пролог до їхньої власної трагедії. Їхній принижений і переляканий вигляд становив контраст із твердістю тесляра; вони тремтіли всім своїм тілом.
Біасу зміряв їх поглядом лиса, а далі, насолоджуючися їхнім переляком і бажаючи продовжити їхні муки; завів з Ріго розмову про різні якості тютюну, запевняючи, що гаванський тютюн добрий і придатний лише для сигар і що він для понюшки кращого тютюну не знає, як еспанський, що його прислав йому одного разу небіжчик Букман, взявши його в М. Лебатю, землевласника з острова Ла-Тортю. А потім несподівано звернувся до генерала громадянина С*.
— Ти що про це думаєш? — запитав він його.
Ця зупинка примусила полоненого здригнутись. Він відповів, белькочучи:
— Я покладаюсь на ваш смак, генерале…
— Це улесливість, — промовив Біасу. — Я тебе питаю про твою думку, а не про мою. Чи ти знаєш ще якийсь инший, кращий тютюн, аніж тютюн Лебатю?
— Справді не знаю, — монсеньйоре, сказав С*, якого замішання вабило Біасу.
