— Світлий войовнику, — відповів він, — чи маєте ви економіста при армії?
— Це ще що таке? — запитав ватаг.
— Це визначає людину, — почав бранець, — що переважно є всім потрібна. Економіст — єдиний, хто оцінює майно державне згідно з практичною його вартістю, хто класифікує речі за їхньою справжньо цінністю й відводить їм належне місце, це людина, що поліпшує ті державні засоби, комбінуючи в особливий спосіб джерела їх із наслідками від операцій, та розподіляє матеріальні суми так, як треба, мов певне число плодоносних ручаїв, що розносять воду, впадаючи в загальнокорисну річку — постачательку моря спільного добробуту.
— „Карамба“, — вилаявся Біасу, нахиляючись до ворожбита. — Що він там у біса хоче сказати, нанизуючи слова, мов намистинки вашого молитовного намиста?
Ворожбит здвигнув рамена на знак нерозуміння та презирства. Тимчасом громадянин С* казав далі:
— … Я вивчав, заввольте мене ласково вислухати, сміливий голова реформаторів Сан-Домінґо, я вивчав твори великих економістів: Тюрго, Райналя й Мірабо, друга людськости. Я застосував їх теорії до практики. Я знаю науку, потрібну управителям держав та королівств…
