— Економіст не економізує слів! — зауважив Ріго із своїм тихим насмішкуватим виглядом.
Біасу вигукнув:
— Скажи ж мені, балакуне, хіба в мене є королівства та держави до управління?
— Поки-що ні, велика людино, — відповів С*, але це може трапитись; крім того, мою науку, не втрачаючи її вартости, можна застосовувати й до управління армією.
Генералісимус наново перервав його дуже різко:
— Я не управляю моєю армію, я нею командую, добродію плантаторе.
Гаразд, — відповів громадянин, — ви будете генералом, а я — управителем господарчої частини. В мене є спеціальне знання задля розведіння худоби.
— Хіба ти гадаєш, що ми розводимо скотину? Ми її їмо, — підсміюючись, заперечив Біасу. — Коли мені не вистачить скотини у французькій колонії, я перейду пограничні вивищення й заберу биків та овець еспанських, що їх розводять на великих просторах Кутюї, Ла-Вегі, Сант-Яго та по берегах Юни, або піду ще й по ті, якщо знадобиться, що пасуться на півострові Самана та на спадах гори Сібо від впадіння Нейба аж за межі Сан-Домінґо. До того ж я ще буду дуже радий покарати проклятих еспанських
