інстинкт життя в білого, і він зважився зробити вибір між тим, щоб самому заподіяти иншим смерть, і тим, щоб ту смерть прийняти Надмірна підлість таїть у собі запас мужности. Він кинувся до кинжала, простягнутого рукою Біасу, і, не давши собі часу на обміркування того, що робить, як тигр кинувся на громадянина С, що лежав біля мене. Тоді зав'язалась люта боротьба. Негрофіл, що розвязання допиту, зробленого, Біасу, його призвело до мертвого й байдужого одчаю, пильно дивився, проте, на сцену між ватагом і плантатором-мулатом, хоч, здавалось, і не розуміючи її через своє замислення й чекання мук; але, коли він побачив, що колоніст на нього кидається, а кинжал уже занесено в нього над головою, близька небезпека вернула його до свідомости. Він підскочив з землі; спинив руку вбивці, кричучи розпучливим голосом:
— Змилуйтесь, змилуйтесь, чого ви від мене хочете, що я вам зробив?
— Треба вмерти, добродію, — відповів мулат-білий, намагаючись викрутити з його пальців свою руку й дивлячись на свою жертву божевільними очима.
— Вмерти від вашої руки, з якої ради?.. — говорив економіст, — навіщо? Помилуйте мене. Ви, може, мститесь мені за те, що я колись вважав вас за мулата. Але зоставте
