Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/160

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ти маєш дякувати за те, що я тебе не розстрілюю за твою самовпевненість. Уявіть собі тільки, Ріго, офіцера, що не знає латинської мови! Отже, чудасію, тому, що ти не розумієш цього напису, я тобі поясню його зміст: In exitu — всякий салдат… Israël — що не знає латинської мови… de Aegypto — не може бути офіцером. Чи не так, добродію капелане?

Маленький ворожбит підтакнув головою. Біасу казав далі.

— Цей брат, що його я призначив катом при армії і якому ти заздриш, знає латину.

Він звернувся до нового ката:

— Адже так, друже. Доведіть цьому дурневі, що ви знаєте трохи більше за нього. Що визначає Dominus vobiscum?

Нещасний мулат-білий, що прокинувся від своїх думок, підняв голову і, не вважаючи на те, що ввесь іще був заглиблений у вражіння свого злочину, під впливом страху вирішив слухатись. Було щось безпомічне в тім вигляді, з яким він змагався пригадати собі шкільне знання давніх часів поруч із тягарем дум, що тяжив на нім, і в тій інтонації, з якою він вимовив свої дитинні слова: Dominus vobiscum… це визначає „хай бог буде з вами“.

— Et cum spiritu tuo! — додав урочисто повний таємниці ворожбит.