— Амінь, — сказав Біасу. І зараз же, вертаючись до свого роздратованого та уданого гнівного тону і мішаючи неправильні латинські слова з французькими як Сганарель. — Ставай в останній ряд! — крикнув він славолюбному негрові. „Сурзум корда“, не спокушай себе більше перспективами, що ти можеш дорівняти тим нашим начальникам, що знають латинську мову, „орате фрат рес“, або я накажу тебе повісити. „Бонус бона бонум“.
Негр, зовсім затурканий і настрашений, повернувся в свій останній ряд, безнадійно повісивши голову, під регіт і штурханці всіх своїх товаришів, що ніяк не могли йому простити безпідставних претенсій на якусь нагороду і разом із тим дивилися з поважанням і подивом на свого мудрого ватажка.
В оцій сцені було щось смішне, але вона мені дала привід високо оцінити хитрість Біасу. Чудернацький спосіб, ужитий ним так геніально для збивання з пантелику людей амбіційних і для піддурювання негрів, дав мені можливість спостерегти ступінь нерозвитости чорних та винахідність їхнього хитрого ватажка…
Тим часом настав час Біасового альмуерцо, тоб-то сніданку. Перед марискалем де кампо де са мажестад католика (генерал-лейтенантом його католицької
