Ця сторінка вичитана
і з хихотінням, що ніби визначало: „Дивуйтеся з моєї рішучости“[1].
XXXVI
Тимчасом парада тривала. Ця армія, що за годину перед тим вражала мене своїм непорядком, мала і тепер чудернацький вигляд, проходячи із зброєю. Це були то групи негрів, зовсім голих, з томагавками та кастетами в руках, що марширували під звуки пастухівського рогу, як дикі; то це були батальйони мулатів, одягнених на англійський або еспанський зразок, добре озброєні й добре дисципліновані, що йшли під туркіт барабана; то юрби негритянок і їхніх дітей із вилами та ціпками в руках; то гріотки в їхньому барвному вбранні; то самі гріоти з їхніми перекривленими обличчями та конвульсіями, з піснями божевільного змісту, з акомпаньяментом і грою на балафах
- ↑ Туссен-Луветюр, що виховувався на зразках жорстокости Біасу, але сам був далекий від того, щоб дорівняти йому у вчинках, пізніше теж практикував таку саму методу впливу на негрів. Цей начальник, нащадок, як кажуть, якихсь королів, утворив собі певного роду республіканський трон у Сан- Домінґо в той самий час, як Бонапарт утворював монархію на підставі перемоги для Франції. Туссен наївно подивляв першого консула (Бонапарта , а Бонапарт, не бачучи в Туссені нічого иншого, як тільки копіїста пародиста його історичної ролі, завжди відмовлявся листуватися з людиною, що мала сміливість колись йому написати: „Першому й найвищому з білих від першого й найвищого з чорних“).
