Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/172

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Еспанії, представника наших матерів. Ці три королі є нащадки тих, що йшли, ведені ясною зорею, покланятися Христові. Якби ми стали до послуг зібрань, то нас би вплутали, може, в війну з нашими братами, підданцями цих трьох королів, що їм ми обіцяли вірність.

І потім того, нам невідомо, що визначають слова „Волею народу“, бо з того часу, як існує народ, ми завжди слухались тільки короля. Французький принц любить нас, еспанський не перестає нам помагати. Ми їм помагаємо, а вони нам. Це правило гуманности. І навіть якби цих королів нам не вистачало, ми б не барились і настановили б зараз же нового короля.

Такі в нас наміри й вимоги, і по їх задоволенні ми б згодилися скласти мирну умову“:

Підписано: Жан-Франсуа, генерал; Біасу, генерал-майор; Депре, Манзо, Туссен, Обер, комісари ad hoc.

— Ти бачиш, — додав Біасу по оголошенні листа цього, такого характеристичного для негрської дипломатії, що спомин про нього відбився дослівно і навіки в моїй пам'яті, — ти бачиш нашу сумирність. Отже, я ось чого хочу від тебе.

Ні Жан-Франсуа, ні я, не вчились у школі в білих, де вивчають хороший стиль. Ми