кидав у бік його колосальних розмірів тінь — це дійсно був П'єро. Помста розпалила мене, а здивування прикувало до місця й заціпило мої уста. Проте, це не снилось. Отже, мертві, мабуть, воскресають. Це не був сон, а наче привид. Я від нього одвернувся з недобрим почуттям. Коли він це помітив, голова його схилилась на груди.
— Брате, — сказав він тихо, — ти мені обіцяв ніколи не мати сумніву в мені й підозріння проти мене, коли ти почуєш цю пісню; скажи, брате, хіба ти вже забув цю обіцянку.
Гнів вернув мені здібність говорити.
— Зраднику, — скрикнув я. — Ось я тебе зустрів нарешті. Кате! Убивця мого дядька, той, що вкрав мою Марію, як смієш ти звати мене братом. Гляди, не підходь до мене.
Я зовсім забув, що пута не давали мені поворухнутись. Проте, інстинктовно я глянув собі на той бік, де звичайно носять шаблюку. Цей мій зовсім ясний намір його вразив. Він схвильовано, але м'яко заговорив до мене.
— Ні, — сказав він, — ні, я не наближусь. Ти в нещасті; мені тебе шкода; тобі ж… тобі байдуже до мене, хоч я куди нещасніший за тебе!!!
Я здвигнув плечима. Він зрозумів цей німий докір і подивився на мене задумливо.
