Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/28

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


бажала, з ранку й до вечора, бо свіжість вітру що-разу міняється від доби дня.

Я завжди дбав про те, щоб оздобити квітками цей мирний захист.

Одного дня Марія прибігла до мене зовсім перелякана. Вона, мовляв, зайшла, як звичайно, в своє шатро й там побачила зі страхом і подивом, що всі принесені мною вранці квітки лежать розкидані й потоптані долі, а на їхньому місці лежить свіжозірваний букет диких нагідок. Вона ще не встигла опам’ятатись, як почула з байраку, що оточував шатро, звуки гітари, вслід за цим голос, що не був моїм голосом, тихенько почав співати пісню, здається, еспанську, і в ній її дівоча соромливість не дала розібрати слів, опріч тільки її власного імени, що повторювалось дуже часто. Тоді вона почала швидко тікати й не зустріла на цім шляху ніяких перепон.

Це оповідання всього мене сповнило гнівом і ревнощами. Мої перші підозріння діткнулися особи плантатора, що з ним я бився на дуелі. Проте я не хотів робити нерозважних учинків. Я заспокоїв Марію і дав собі слово стежити за всіма небезпеками, що могли б їй загрожувати, до того часу, поки вона стане , вповні моя. Догадуючись, що той, хто злякав Марію, не обмежиться самою тільки першою спробою

36