цїнности молодої панї. Хто би вислїдив рабівників, або знайшов скриночку най принесе до нашого маґістрату, а дістане добру надгороду“.
Капраль зіскочив з великого каменя так, що аж бубен затряс ся та забубонїв, а оглянувши ся та сплюнувши позад себе, пішов до маґістрату.
Кудлич стояв хвилю, не ворушачи ся з місця; на єго голову налазила лиха думка мести; перед очима стояв вчорашний день перестояний під порогом Сорочковського з цїлим упокоренєм, голодом і вижиданєм.
— Чи не лїпше пійти над Днїстер, станути на крутім, камянім, високім березї і бебевхнути тоті великі панські скарби у глибину, щоби їх нїхто більше не бачив на очи! — думав Микола.
Однак за хвилину пересунула ся по серци міщанина звичайна, знана кождому добродушність нашого чоловіка:
— Нї, сего не зроблю; скривджу чоловіка, а менї що з того прийде?… чи збогачу ся? чи запоможусь?… подумав і чим боржій пішов до маґістрату, де віддав скринчину урядникови, розповідаючи єму докладно яким способом і в якім місци знайшов її Стефаньо.
Здивовані пани зараз такі дали єму гроші, призначені для того, що знайде скринку.
Радісно вертав він до дому і вів Стефаня за руку веселого і щасливого; він знав, що принїс радість і щастє батькови і матери, а єго маленьке серце наповняло ся гордостию.
