Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо. 1930.djvu/108

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

його батько. Та море було пусте. Його очі зайшли слізми і він сказав:

— Ні, пане! Я тебе не лишуся. Пятась поїде з тобою!

Я був зворущений і обнімаючи його, поцілував у голову і в чоло.

Я передав морякови, що стояв у човні, свій парасоль і папугу, і взяв від Патася скринку з ріжними памятками. На пращання глянув я ще раз на свій калєндар, на якому ранком того дня зазначив дату опущення острова, і ми всіли в човен, який доніс нас до корабля, що стояв на повнім морю, доволі далеко від берега.

За хвилину були ми вже на корабли і він рушив з місця на північний захід. Я стояв мов при-