Цю сторінку схвалено
Усвідомивши собі це, і глянувши на спінене море, де вже не було ні знаку з моїх нещасних товаришів подорожі і тільки ще виднів вершок потапаючого корабля, я спершу аж не вірив свойому щастю — і впавши на коліна, підніс руки до неба у щирій молитві:
