Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/104

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 105 —

вав ся в ріжної величини озера. По оба єго береги росла буйна ростинність, подибав я там і дикий тютюн, але тутечки ся ростина не мала для мене нїякої вартости. До куреня здавна не був я охочий. Знеможений дорогою — зробив трохи не дві милі за день — провів я першу ніч на дереві.

Прокинув ся скоро сьвіт і справив у лїси, що темнїли довкола. Великаньскі дерева сплїтали ся в горі так густо, що закривали зовсїм небо. Тиша царила довкола, немов усї животини повтїкали з тої понурої, глухої пущі. Бояв ся іно їдовитих вужів, що звичайно виводять ся в таких місцях, та на щастє не подибав їх нї раз.

Жвавим ходом спішив я крізь гущу, щоби скорійше дібрати ся на чисте поле. Поза лїсом простягала ся гарна долина, від півночи о лїс приперта — зі всходу і заходу окружили єї скалисті узгіря, з полудня сторожили доволї високі гори. Довга була з на милю, широка трохи не пів милі анґлїйскої[1].

Пишна зелень трави немов смараґдовим килимом застелювала долину. Сям і там росли гайки кокосових пальм, осторонь вила ся срібна стяжка чистої як хрусталь річки. Усе те складало ся на прегарний, милий затишок. Гори, стремлячі від полудня смиряли спеку, здержуючи на своїх узбічах горячі полудневі вітри.

Пів дня провів я в тім місци; у всіх напрямах обзирав чудову долину. Уявляв собі, що ходжу по якімсь то величавім городї. Жаль тільки стало, чому не поселив ся я тутечки перед двома роками, чому в тій прегарній сторонї не викинуло мене море.

Моє одушевленє для сего принадного місця ще зросло, коли найшов я на нїм безлїч диких мельонів. Були трохи поквасні, але пересаджені і старанно плекані, могли набрати питомого собі милого вкусу. Урвав я їх кілька і кинув до коша.

Ніч провів на стрімкій скелї безпечній від напасти диких зьвірюк, хоч по правдї не мав чого страхати ся, бо доси не подибав ще нї одного хижака.

Ранним ранком прокинув ся я, та місто йти дальше, став розважати, чи не переселити би ся менї тутки з усїм добром. Але відтак надумав ся инакше; таки красше полишити ся в своїм у-


  1. Миля анґлїйска — 1.523 м. отже майже пять миль анґлїйских іде на ґеоґ. одну.