Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/113

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 114 —

А рибоньки смачні?

Безперечно, але можна без них обійти ся.

Се правда, але не гарно начати якусь роботу і не покінчити ізза лїнивства.

— Годї казати про лїнивство, коли кому що не складає ся.

Оправдуєш свою нерадивість — тільки труднїйших річий умів ти довершити — приложи ся іно, а побачиш, що й отся робота піде складно.

Перемовивши так сам себе, брав ся я опять за роботу, але за короткий день не богато міг уплести, а при огнищу не годен був працювати, бо темне полумя мерехкотїло.

Ей, Робінзоне! — закликав я раз, прошиблений чудесною гадкою. Дурак з тебе тай тільки! Маєш глину, огонь і товщ, а не подумав доси про лямпу. Знаєш старієш ся небоже, коли дотепу тобі не стає.

Скочив я по глину, замісив мерщій і нуже формувати лямпу. Та ба! який тут надати їй вид, як і де помістити кніт, щоби добре горів? Наконець зробив я мисчину обєму кватирки, на оден бік улїпив писочок на кніт, по другій ушко. Випалив добре, а відтак помазав густою сировицею і знов всадив в огонь. Полива вдала ся на пречуд і цїла лямпочка доволї вийшла складна.

Ще коби кніт! Зразу думав я єго зробити з куска старої сорочки, але полотно не давало ся скручувати, а могло принадобити ся на що другого. Шукав я по печері за чимсь пригожим, коли ось заздрів у кутї міх бавовни, зібраної на послїдній прогульцї. Прегарний материял! Треба тільки вперед очистити єго від зернят. Положив я бавовну на плоскім камени, а опісля, потовкуючи зверхи гилякою, відлучив зерно від мохначки. Та ще таки не давала ся скручувати — га! нїчого дїяти! треба єї ґремплювати — подумав я — і сейчас взяв ся за дїло.

Може хто цікавий, де привчив ся я ґремплювати? Ось як, послухайте:: Коли ще був дитиною, жила у нас на подвірю стара Ганна, ґремплярка. До неї забігав я частенько, коли тільки захопив вільний часок — і бувало так задивлю ся на роботу старенької, що отець за ухо тягне до книжки.

Ганца мала прилад, похожий на арфу, іно вузший о одній грубій струні. Помістивши єго на столї, накладала зверхи сирої бавовни, а відтак вдаряла пальцем по струнї, котра дрожала і розтріпувала густу бавовну. З неї опісля укладала Ганна арку-