Другої днини взяв ся я витискати олїй: на гладкім камени утовк зерна кокосу на масло, стопив опісля в ринцї на огни, мішаючи, щоби не пригоріли, — наконець всипав усе до мішочка, звязав цїпко мотузком між двома розгрітими каменями.
Тим чином одержав я пів кварти товщу, трохи ввійшло в торбину, а проче розілляло ся по земли. І знову чотири днї радував ся я сьвітлом лямпи.
При кождій такій роботі недостача стола і крісла прикро менї доскулювала, а сидженє на долівцї вельми томило. Та не вмів я лиху зарадити. Ноги до стола можна зробити з галузя, але відкуда роздобути дощок?
Аж ось прийшло на гадку уплести плити на стіл і крісло з прутя кошикарскою роботою. Стрібуймо! Сейчас понатинав я гнучких віток з дерева на вербу подабаючого і по часови справдї вдало ся менї скрутити щось неначе плиту. Відтак вкопав я землю чотири гиляки рівно високі, помістив на них плити, а зі споду прикріпив волокном пізанґу. Стіл вже є! тепер коби ще злаштувати як движиме крісло! Натрудив ся я чимало, заки потрапив на спосіб. Наконець вибрав чотири гладкі стовпики, повязав їх поперечницями в горі і долинї, а на такім руштованю положив плиту.
І не розповісти, з яким вдоволенєм засїв я вперве по европейски до вечері на кріслї при столї і лямпі. Александер Македоньский[1] не чув либонь більшої радости, коли опанував престол Дария.
- ↑ Александер великий (336—323) р. перед Хр.) король македонський, побідитель перскої держави і єї монарха Дарія.
