Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/121

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 122 —

ни прозябали з землї. З поворотом назбирав я у кошіль богато кукурудзи і порішив громадити поволи єї припаси на зиму.

Тільки не мав я в чім заховати їх на пору дощів, в печері було вохко і зерно могло стухнути. Вилїпив я отже кілька великих глиняних сосудів і доробив до них зверхи ще й покришки. Хоч на вид нескладні, були они трівкі і для мене пригожі.

Зібрану кукурудзу вилущив я з шульок, висушив добре на сонци а відтак зсипав в глечики і заховав в підземнім проходї. Серед тих робіт виходив я часто на лови, щоби придбати якої мясної страви і заосмотрити ся в мясо, скіру і товщ на зиму. Найбільше стріляв я птахів, меньше заяцїв, а вже кіз дуже мало, бо на них треба було цїлий день нераз ждати, а й то зчаста-згуста вертав з порожними руками. Убивши козу, вибирав я обережно найменьший кусок лою, топив, а відтак злевав у глечик. З заяцїв не було його богато. На що другого не дав ся сей товщ ужити, бо заносив дуже немилою, противною вонию.

Раз якось прийшло менї на гадку стрібувати зробити масло. Кози давали стільки молока, що бувало аж кваснїє. Масничку улїпив я з глини, бо з дереване мав чим вистругати. Товчок в недостачі дощинки зробив з кори твердого дерева, повирізував ножиком дїрки а в середині прикріпив бамбусовий прут. Відтак через кілька день збирав я сметанку, а коли вже мав добре горня, взяв ся за роботу. Успіх був чудовий і принїс чималу грудку масла. Спершу заносило оно трохи козами, але перетоплене не розріжнити було від коровячого.

З того часу робив я часто масло, полокав єго старанно, солив,, а опісля перетоплював до кухонного вжитку. З осталого квасного молока перевареного творив ся сир, та не було єго в чім витиснути, так і пропадав даром.

Дуже прикро відчував я на кождім кроцї брак полотна, але відки єго взяти? Наконець зладив я рід тканин з волокон пізанґу — малесенький шматок стояв мене три днї важкої працї. Не мав я ткацкого варстату, то й перекидав іно поодинокі нитки основи в поперек мотузєм. Путав і сїпав, а все таки вийшов платок, в котрім я витискав сир. Хоч як брала бувало охота з’їсти кусничок, перемагав я себе, а прятав весь припас на зиму.

Крім того чи мало часу зійшло менї на приспособленю дерева на топливо, котрого брак минувшого року так важко до-