Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/123

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 124 —

Коли звіз я вже весь свій добуток, счіпив два бучки в цїп і став молотити. Та много зерна полишало ся ще в колосю. Позаяк полон не був великий, вилущив я остале збіжа в руках. По моїм обчисленю могло бути зерна так з девять кварт і сї зберіг я на будучий засїв.

Між тим наближала ся пора дощів, котрі вже і стали перепадувати. Треба було загодї заосмотрити житло. Часть печери від поля загородив я бамбусною тростию — а на нїй порозвішував гейби опони листя кокосу; відтак злаштував неначе руштованя з вязаних прутів бамбуса, подавав кільканайцять поперечниць а на них наложив соломи, а поверх мягесенького моху. Усе вкрив позшиваними скірками заяця. Зо скірок кіз зробив ще і ковдру і подушку, випхану мохом — і так ось придбав я собі королївску постїль і в перше провів ніч на справжнїм ліжку.

Наспіли і другі роковини мого проживаня на острові. Відсьвяткував я їх у постї, роздумуваню і молитві. Сумний се був день для мене... Весь рік в ярмі роботи прихапцем тільки згадав я инколи на своє положенє — але в сю днину цїла моя нинїшна доля і минувшість живими красками станули менї перед очима. Милий Боже! два роки уже не чув я людської бесїди, а сїм лїт як не бачив я дорогих родичів. Чи живуть они, чи може грижа загнала їх у могилу?

Незабавки заревли скажені гураґани, настала пора для мене несказано прикра. Дощі плюскотїли цїлими днями мов з кади. Громи били так сильно і густо, що наші европейскі хуртовини проти них се справжня іграшка природи. За кождим розгоном вітру згадував я трясенє землї і нераз в ночи тїкав до стайнї, щоби не погибнути під звалищами печери.

Не описати лютої сердитости гураґанів — виривали дерева з корінєм, а раз сторощили дах на моїй шіпцї, і тільки з бідою вдало ся єго направити.

Жовтень і падолист доскулювали менї найгірше. В половинї грудня починало прояснювати ся, а під новий рік знов прегарна погода царила на острові. Коли я тут проживав перший рік, затягла ся слота аж геть у січень. В маю перепадували ще через кілька тижнів густі дощі — впрочім цїлий рік нї хмаринки на небі.

Через зиму плїв я кошелї, до чого прутя придбав ще в осени.