з жаху, що човно ось-ось виверне ся в воду. На корабли новий страх! Джон казав менї лїзти в гору по якійсь драбинї, завішеній над глубиною. Соромно було показати ся трусом: кров ударила менї до голови і на силу вдрапав ся на поміст.[1] Капітан насварив на нас за спізненє і сейчас дав знак, що відпливаємо. Загудїв ворот і при єго помочи витягнено тяжкий якор.[2] Матроси вдерли ся на реї і розпустили вітрила, котрі під подихом леготу видали ся наче крила великанського птаха. Загреміли пушки на пращанє і наше судно, похитавши ся трохи мов у танци, помчало величаво на повне море.
Був се гарний трищоглистий корабель купецький; збудований кріпко а легко, надавав ся до далеких подорожий. З висоти щогл спадало долї множество линв, що прикріплювали щогли, або вязали ся гей-би в драбини шнурові — ззаду филював вітер горду бандеру анґлїйську, а у шпиля повівали весело довгі, червоні хоруговцї, відбиваючі ярко своєю пурпурою на синїй блакити небес.
І так наконець моє найгорячійше бажанє звершило ся: я був на корабли, я плив по морю. Кожда річ дивувала і цїкавила мене непомірно. Гордий моїм щастєм згірдливо глядїв я на меньшаючі вежі родинного міста. Береги Анґлїї неначе синява хмарка маячіли ще здалека, згодом і они щезли, і я опинив ся на величезнім просторі вод під необмежимим покровом небес....
Дни були зразу прегарні, вітер догідний, і ми плили дуже борзо. Правда, нераз налїтала на мене туга, і гризли докори совісти: Я згадував моїх зажурених родичів, як они за мною побивають ся, і якийсь тихесенький голос у душі докоряв менї за мою безсердечність і невдяку — але море приносило раз по раз такі цїкаві з'явища, що сумні настрої скоро в мене минали. Як далеко оком займити, тягло ся море мов гладка шиба леду, з легка вигнута, а краями довкола доторкаюча обрію неба. Раз стрітили ми один корабель. Гей-би з води виринав він з далека перед нами. Зразу видні були тільки шпилї щогли, відтак вітрила, далї
- ↑ Поклад є то поміст з дощок на самім верху корабля, ним затикає ся корабель, як пр. дном затикає ся бочка. Через те підчас злив вода не заходить до середини.
- ↑ Якор се величезний подвійно або потрійно зубчастий желїзний друк, з переду корабля важить нераз 20, 30 або і 60 сотнарів. Запущений в море, врізує ся зубом в дно і задержує тим чином корабель на місци.
