Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/187

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 188 —

лили і вудили яко припаси поживи для будучих жителїв острова.

У той час виглядїв я кільканайцять дерев, пригожих до будови судна. Пятниця, старий Караіб і Іспанець стинали їх і обрабляли, а позаяк було в нас кілька великих пил, виставили ми руштованє, якого вживають трачі, і так порізали дерево на дошки а опісля повкладали ми їх в тїнисте місце, щоби висохли.

Надійшли наконець жнива. Полон випав сим разом прегарно; зібрали ми 70 кірцїв ячменю, 46 рижу, 14 жита і 8 пшеницї. Послїднї роди жита не вдавали ся якось, бо шкодила їм спека, і наколи-б довше прийшло ся менї на острові полишити, задумав закинути їх управу.

Робінзон Крузо (1919). Стр. 188.jpg
Робінзон оре своє поле козами.

Відтак заорали ми ще раз поля, щоби на случай відложеня виправи можна засївати зараз з весною.

З покінченєм тих робіт нїчо вже не спиняло нас заняти ся виправою. Дон Хуан і батько Пятницї з першим пригідним вітром мали відплисти для заключеня договору з Іспанцями. День перед від’їздом списав я умову в отсих словах:

1) у всїм підчинить ся єго волї і кождий єго приказ сповнить без найменьшого супротивленя; нїколи не зробить нічого на єго шкоду і кождої хвилі готов піти з ним там, де він зверне