лили і вудили яко припаси поживи для будучих жителїв острова.
У той час виглядїв я кільканайцять дерев, пригожих до будови судна. Пятниця, старий Караіб і Іспанець стинали їх і обрабляли, а позаяк було в нас кілька великих пил, виставили ми руштованє, якого вживають трачі, і так порізали дерево на дошки а опісля повкладали ми їх в тїнисте місце, щоби висохли.
Надійшли наконець жнива. Полон випав сим разом прегарно; зібрали ми 70 кірцїв ячменю, 46 рижу, 14 жита і 8 пшеницї. Послїднї роди жита не вдавали ся якось, бо шкодила їм спека, і наколи-б довше прийшло ся менї на острові полишити, задумав закинути їх управу.
Відтак заорали ми ще раз поля, щоби на случай відложеня виправи можна засївати зараз з весною.
З покінченєм тих робіт нїчо вже не спиняло нас заняти ся виправою. Дон Хуан і батько Пятницї з першим пригідним вітром мали відплисти для заключеня договору з Іспанцями. День перед від’їздом списав я умову в отсих словах:
1) у всїм підчинить ся єго волї і кождий єго приказ сповнить без найменьшого супротивленя; нїколи не зробить нічого на єго шкоду і кождої хвилі готов піти з ним там, де він зверне