нули в лїс, де перед місяцем звели ми бійку з Караібами. Двох, що остали в шалюпі закутало ся в плащі і лягли спочати.
Митю стрібнула менї через голову гадка: ратувати нещассних вязнїв. Тільки як до сего взяти ся? Коли-б Іспанець і старий Караіб були зі мною, легко прийшло би гонителів побідити тим більш, що крім шаблюк не мали другого оружа. Нещасний стан отсих бідолах нагадав мені моє власне положенє, коли то викиненому филями на сей остров зіслав Господь чудову поміч. Тепер моя черга сплатити Провидїню довг вдячности і ратувати від загибели полонеників.
Коли шалюпа причалила до берега, прилив саме доходив найдальше. Тим то не даром міркував я, що уоружені перед відпливом не повернуть на корабель. Мав я отже звиш десять годин часу, щоби обдумати як слїд плян визволу. Сим разом був ворог страшнїйший від Індиян, з котрими я щасливо покінчив; з сими ось треба було заходити ся вельми обережно і хитро. Поперед усего нарядив я велику пушку й завернув єї прямо на шалюпу, відтак наладив ще й другий фальконет кусками желїза, а прочі дві рушницї, сїм мушкетів і чотири пістолі кулями.
Опівднї, коли жара найдужше стала доскулювати, доглянув я з моєї вартівнї, що шістьох матросів поклало ся спати в лїсї дві милі анґлїйскі від замку, двох в шалюпі також спало, а три спутані сиділи під деревом, що росло недалеко моєї кріпости.
Пора ся була як-раз пригожа до визволу полонеників. Узяв я рушницю, два пістолї і шаблюку. Пятниця, уоружений так само, нїс ще три мушкети і три шаблї. Мій вид був справді страшний: одяг з козячих скір, величезні вуса і борода, довгий волос, що спадав на плечі, обгоріле від сонця обличе кидали якусь таємничу грозу на мою стать. Тихцем зайшов я де полонеників і спитав їх по анґлїйски:
Хто панове такі?
Спершу злякали ся вельми. Схопили ся з місця і, коли-б не пута, були би втїкали. Тоді я промовив:
Не страхайте ся, приходжу вас визволити.
Слова сі чудесно подїлали на полонеників, тим більше, коли я справдї порозтинав їх пута. Оден з них випрямив наболїлі руки, зняв капелюх і каже:
Робінзон Крузо 7.
