на смерть без пощади, а других можна ще буде навести на добру дорогу.
Робіть, як вам вгода! — сказав я і розділив між них оруже.
В чверть години опісля були ми вже недалеко сплячих в гущавині. Нараз споза кущів вийшло двох матрозів.
Чи се проводирі бунту? — спитав я.
Нї.
Так даймо їм відійти супокійно; значить, береже їх Провидїнє, коли самі у час прокинули ся зі сну.
Капітан і єго товариші кинули ся вперед. Шорох кроків і бренькіт оружа розбудили сплячих бунтарів. Схопили ся стрівожені, та у сю мить капітан і поручник вистрілили. Куля влучила одного з проводивір в само серце, другий повалив ся побіч него з перестріленою грудню. Та ось і подорожний дав огня і ранив одного з осталих двох. Тяжко ранений трібував підвести ся на коліна, але кольба капітана сторощила ему лоб. На гук вистрілів повернули і тамті,що перед часочком увійшли були в хащі. Побачивши мене і Пятницю, місто ударити на капітана, упали всї чотири навколїшки і стали молити помилованя. Так побідили ми цїлковито.
Капітан повернув ся відтак до них і сказав:
Всї ви до одного заслужили на смерть, одначе хочу вам простити під услівєм, що на доказ каяня присягнете мені послух і допоможете добути корабель. Побіджені покляли ся сейчас повинувати ся капітанови слїпо у всїм. Сей брав ся вже їх відпускати, але я, більш обережний, не допустив сего і кажу:
Позвольте — не маєте права рішати о судьбі тих людий, бо на сїм острові підчинені ви безусловно єго ґубернаторови. Знаєте, під якими услівями приобіцяв він вам поміч — тому в імя ґубернатора приказую сих людий звязатй і менї лишити під догляд.
Мої слова сильно подїлали на бунтарів. Повага, з якою я їх висказав, і слухняність капітана дали наглядний доказ сили і могучости видуманого Губернатора. Мовчки дали ся звязати. Пятниця з поручником завели їх відтак і заперли в печері, а оруже відібрали і схоронили в безпечнім місци.
По відходї бунтарів стали ми радити з капітаном, що нам
