тепер діяти. В шалюпі було ще двох, котрі з такої далечі вистрілів не чули, і сих можна було також щасливо підійти. Але на корабли полишило ся ще зо 26 люда, уоружених і готових бороти ся до послїднього, бо знали — що строге право моряцке смертию карає ворохобників. Треба було доконче придумати якийсь спосіб на них.
Гадаю, відозвав ся я — що наколи осталі на корабли не діждуть ся товаришів, вишлють певно за ними судно. Се треба нам доконче захопити, щоби не втекли на нїм і не повідомили тамтих, що тутки діє ся.
Гушавою завернули ми у пристань. Оден з матросів, полишених на сторожи, запустив ся в кущі і рвав саме в той час банани, коли ми підійшли до него нишком. Побачивши наряджені рушницї, піддав ся без супротивленя. Примотузив я єго до дерева, заткав губи, а відтак вже сьміло наближали ся ми до човна. Вартало видїти трівогу другого матроса, коли узрів нас в гущавинї, найпаче-же, коли пізнав капітана. І не думав захищати ся, пав долїлиць і молив пощади.
Опісля забрав я обох матросів, завів їх до хати Пятницї, привязав там цупко до стовпів, а сам повернув до товаришів. За той час капітан з подорожним відірвали кілька дощок із дна шалюпи; витягнули ми єї відтак на беріг, в чім пособляли нам Пятниця і поручник, котрі саме в сїй хвили наспіли.
Покінчивши отсю важку роботу, запросив я моїх гостий до замку, де припочали і покріпили їдою сили. Та ще не встигли ми з’їсти обіду, коли се залунав від корабля вистріл з пушки, — призивали ним либонь шалюпу. По часови залунав другий, відтак третий і четвертий — та річ ясна, наші вязнї не могли піти за сим зазивом.
Сейчас побігли ми на вартівню з далековидами, щоби посмотріти,що дїє ся на корабли. Залога, не діждавши ся повороту шалюпи, вивісила пестру хоругов на знак, що небавом відпливає — та коли і се не помогло, спустили човен на море.
Незабавки наближив ся він до берега так, що можна було навіть лиця моряків розпізнати — всї були уоружені.
На жаль — закликав капітан — між людьми в човнї тільки чотирьох таких, котрих силоміць втягнено у бунт — всї прочі,
