лїсї, сейчас відгукнули ся і поспішили в гущавину. Сего нам було треба — міркуючи по голосах, були вже моряки далеко, тим то порішили ми ударити на осталих.
Наші товариші також справили ся добре: вийшовши з дебри, ішли все лїсом і вели за собою матросів з горбка на горбок все дальше і дальше — аж напослїдок голоси їх і бунтарів розплили ся у далині.
Тепер завернули ми на беріг. В шалюпі був оден лишень матрос, другий купав ся в мори, а третий спав в кущах. Капітан розізнав в нїм одного з проводирів бунту і кольбою сторощив єму голову. Другі два покорили ся самі, бо тільки силоміць втягнено їх у бунт і вже передше каяли ся, що пішли на підмову. Оба признали свою вину і покляли ся капітанови з усїх сил пособляти.
Коли-б так захотїли ми — казав оден — супротивитись їм, то були би нас повбивали. Житє жертвуємо тепер за пана, наколи іно схочете нам ласкаво простити.
Капітан заручив менї за них, тим то роздав я і їм оруже.
Межи шести полонениками запертими в печері було чотирьох таких, котрим поручник і капітан довіряли, а що і два матроси про них добре думали, приказав я їх привести і уоружити. Таким чином зросла наша армія до 11 мужа.
Ніч вже западала, як Пятниця і поручник повернули з виправи. — Сполученими силами витягнули ми човен і продїравили єго, відтак попоївши і припочавши, дожидали, коли надійдуть заманені в лїс матроси.
В годину якось надтягнув ворог. Цїла громада кляла препогано: оден жалував ся на голод, другий на спрагу, а всі разом на безуспішне скитанє, котре їх сильно втомило. Блукаючи у темрявах, наближали ся до шалюпи. Годї описати їх острах і зачудоване, коли найшли єї знищену як і першу. Вартало послухати глупих їх заміток: одні приписували се дїло диким, другі казали, що се нїхто, тільки злі духи, котрі певно живуть на сїм клятім острові.
Чи не говорив я вже вам у лїсї — доказав керманич — що лихий водить нас по манівцях, де постовкав я собі ноги. Таж голос їх зовсім не похожий на чоловічий, а ви дураки обставали за тим, що се клич наших товаришів. Волочили ся даремнї-
