Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/220

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 221 —

дою Еткінса вдало ся підпалити караібску фльотилю. Тепер не було вже чого бояти ся приїзу нових сил ворожих, але ті, що остали на острові, попавши в розпуку, могли стати ся небезпечними для Европейцїв.

Ся гадка мучила невпинно Дон Хуана. Караіби полишені на острові можуть розбристи ся по околици, понївечити засїви, повбивати кози, а засівши де в хатах вистріляти їх всїх до одного. Дві дороги остало тепер Европейцям: або гинути з голоду, як минуть ся припаси поживи, або в розпуцї самим вдарити на Караібів і полягти від їх стріл.

На щастє дикі не були на стільки проворні. Горяча кров не дала їм ждати на повільну, неминучу загибель ворога. На другий день скоросьвіт вирушили з лїсів, щоби начати нову боротьбу.

Коли прибули на побоєвище, стали розглядати ся кругом, чи не побачать де ворога, відтак закричали радісно, думаючи, що сей не посьмів виступити до бійки. Вожд з червоним пером довго щось говорив до своїх, либонь загрівав їх до хоробрости і витревалости — опісля стисненим ланцом справили ся усї в хащі. Але лїс був так густий, що проминула довга година, заки перші ворожі відділи виринули споміж дерев. Залога замку порішила тодї аж стріляти, як ворог буде закритий гущавиною.

Та Караіби, викинувши силу стріл, скоростию лискавки перебігли простір, що дїлив лїсок від замку. Загреміли пушки Европейцїв, але позаяк дикі гнали одинцем, убито ледви кількох, а прочі дерли ся вже на мур і палїсаду. Пістолетні кулї, галябарди і топори повалювали найзавзятїйших, та другі не дали ся тим відстрашити і перли сьміло на замок. Погибель Европейцїв здавала ся неминучою, рішили ся отже бодай продати дорого житє.

Аж ось одна Караібка, либонь сьвідома звичаїв свого племени, вицїлила стрілу на вожда з червоним пером, котрий, станувши на вершку палїсади, величезним мечем витрутив галябарду з рук Дон Хауна, а другим ударом ладив ся сторощити єму голову. Нечайно засвистала стріла і прошибла грудь хороброго Індиянина: захитав ся і повалив на землю мов дуб, підтятий сокирою. На вид постріленого вожда завили Караіби з розпуки і, залишивши штурм, збігли ся довкола него, щоби рату-