Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/222

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 223 —

шим жінкам і дїтям, що остали дома. Наколи ваша воля, то ми самі готові собі завдати смерть.

Тодї вожд Іспанцїв велїв їм сказати, що дарує їм житє а навіть усїх ранних, єсли іно покленуть ся нїколи більше в ті сторони не вертати. Колиж посьміють раз єще до сих берегів причалити, то в той час їх усїх повбивають перунами, а остров їх затоплять в глубинах морских.

Як-же повернути нам домів — сказав оден з Караібів — коли ви спалили наші судна?

Позволю вам побудувати иньші, ось тут маєте сокири. Дикі з радостию приняли сю ласку і митю кинули ся стинати дерева. Іспанцї подали ся з поворотом до замку.

В тиждень по сїм шість лодий стояло вже готових. Караіби спекли і пожерли тїло вожда з червоним пером, бо вірили, що через те наберуть ся такої хоробрости, яка єго оживляла.

Дон Хуан заосмотрив їх у припаси поживи на дорогу і звернув їм одинайцять ранних, котрі могли вже з ними плисти. З двох соток Караібів, що прибули на остров, тільки 56 вернуло домів.

З того часу минає вже рік, а нї одно караібске судно не причалило до острова, на котрім так страшні понесли втрати.




Глава XLIV.
Стан острова. Єго жителї. Основанє міста. Розлука. Тишина на мори. Величезна фльота. Страшна подїя. Похорон праведника. Роздираний болем вертаю до Анґлїї Подорож на Всхід. Дальша судьба кольонїї. Закінченє.

Вислухавши розказу Іспанцїв, повідомив я їх, що привожу чимало людий і всїлякі припаси одежі, оружа і амунїциї. Врадувало їх се вельми і дякували мені сердечно, що про них не забував.

Небавом надійшли три Англичани. Еткінс, що так ворохобничо поводив ся зразу, поправив ся цїлковито а в борбі з дикими зложив докази незвичайної хоробрости, — але змарнїв