Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 26 —

Довго ще подивляли ми прегарне з’явище, а кілько раз риба хлюпнула у водї, вилїтав з моря в гору чудовий огнистий водограй. Пізна ніч аж загнала мене на супочинок.

В часі плавби не давав менї капітан дармувати. Ходив зі мною по всїх частях корабля, учив назв і приміненя кождіської линви, кождого приладу — то знов казав мірити висоту неба, обчисляти довжину і ширину ґеоґрафічну[1], вести дневник подорожи записувати щоденний стан воздуха і компасу — словом познакомив мене зі всїм, що морякови потрібне. Нераз мусїв я сторожити в ночи або стояти довгі години при кермі, щоби навчити ся правити кораблем. На рівнї з матрозами спинав ся по шнурових драбинах на реї, стягав і розпускав вітрила, або вартував в бузьковім гнїздї[2]. Тим то і не дивниця, що за час нашої двомісячної подорожи до берегів Африки, придбав я собі основні, необходимі відомости з обрію штуки моряцкої. Спершу недокончє були менї по нутру такі роботи на корабли, але коли побачив, що капітан, хоч привітливий і людяний, нїкому не потурав і строго карав непослушних і лїнивих, став я точно сповняти його прикази, щоби свого добродія не прогнівати. А треба було пильне на все мати око, бо капітан не лиш мене вчив, а і відпитував з того, що навчив. Небавком пересьвідчив ся я, що житє на корабли не таке то свобідне, як менї моряки захвалювали, що і там не можна даром хлїба їсти, а треба тяжко нераз працювати.

Наконець побачили ми береги Африки. Нїхто либонь не банував за ними більше від мене, бо плавба скучною уже ставала. Через сїм тижнїв не видїти нїчого крім моря і неба, не їсти нїчого тільки сухарі, солоне мясо і пити теплу та й ще несьвіжу воду, не таке се добро, як може хто думає. Тим то, коли причалив наш корабель до берегів, з радости трохи не уцїлував я сьвятої землї.


  1. Моряки мають ріжні прибори до означеня місця, де находять ся на мори. З висоти сонця се е з напряму єго лучів, можна обчислити, як далеко корабель від (екватора) рівника на північ чи на полудне. Те віддаленє зове ся шириною ґеоґрафічною. Віддаленє якогось місця від головного полуденника на всхід або захід, зове ся довжиною ґеґрафічною. За головний полуденник приняли Французи той, що переходить через Париж, Англичани той, що іде через Ґрінїч (Greenwich), иньші народи той, що перетинає остров Канарийский Ферро.
  2. Бузьковим гнїздом зове ся кіш, поміщений у шпиля великої щогли, з котрого моряк глядить через люпету (далекоглядне скло) довкруги і дав знати про все, що на мори побачить. Недогідне се і небезпечне місце, тому часто за кару висилав там капітан ворохобних матросів.