Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/28

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 29 —

бишацкім безмаль сїм раз тільки, а вісїмнайцять пушок зіяло відти страшенними пащеками.

Коло полудня підоплив до нас розбишака на далину пушочного стрілу, вивісив чорну хоругов і дав огня слїпим набоєм, взиваючи, щоби піддати ся. Наш капітан приказав звинути часть вітрил і здержав судно на мить, а коли розбишаки, вважаючи се за добрий знак, наближали ся чим раз хутше, поздоровили ми їх з усїх пушок. Кулї влучно виділені сторощили їм задню щоглу і вкрили поміст ранними і мерцями. Заскочені так нечайно, почали втікати. Була в нас думка, що не вважать ся знов напасти, та они не покидали так легко добичі. З полудня коло третьої дігнали нас у друге і сим разом, держачись з далека від наших куль, сипнули густим огнем зі своїх пушок. Кільканайцяти влучними вистрілами повалили нам всі щогли, відтак зачіпили довгими желїзними гаками за наш корабель, притягли ся до него і повскакували на поміст.. Счинила ся завзята бійка: усї стріляли, кололи оден одного списами, рубали і сїкли шаблями. Ми бороли ся з розпукою, стручуючи Маврів в море, та по короткій боротьбі віднесли они побіду. Капітан, керманич і вісьмох наших порубаних лягло трупом, решта ранних мусїла піддати ся. Маври втратили в обох стрічах у троє тільки люда.

Відтак загарбали до чиста наш набор, зажегли корабель, а нас спутаних пігнали до Салє, портового міста на західнім побережу Марокка над океаном Атлянтийским. Я вийшов з бійки цїлий і здоровий, хоч боров ся на рівні з другими. Товаришів моїх перевели в глубину краю і тамки запродали в неволю. Мене вподобав собі начальник розбишак і задержав у себе.

Втрата свободи і переміна в раба пригнобили мене важко. За ввесь час подорожи до Гвінеї і не подумав я про родичів і позабув усї постанови поправи. Тепер аж зазвенїли знов у душі остерігаючі слова батька:

Хто не слухає родичів такому Бог не благословить і марно прийде ся єму погибати!

Те віщованє почало сповняти ся. Година кари на мене надійшла. В далині від рідного краю, невільник на пів диких Магометан, без потїхи і надїї визволу, попав я в страшну розпуку. А се-ж був тільки початок моїх терпінь — иньші ще тяжші нещастя і удари судьби дожидали мене в будучности....