Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/29

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 30 —
Глава VI.
Неволя у Маврів. Набираю охоти до працї. Ловля риб. Ксури і Мулей.

Новий мій пан Сіді Мустафа не був з ремесла розбишакою, а богатим вельможею мавританьским. Висилав він кораблї на розбої задля добичі, позаяк у Маврів не вважано сего ніякою ганьбою ,а навпаки ділом геройским і визначним. Навіть члени султаньскої родини занимали ся розбищацтвом і лупили ґіаврів[1] і мій пан зібрав тим чином чимале майно на виправах.

В Салє оглянув мене наставник невільників Акіба і призначив до працї в городі. Не били мене там, що правда, і не знущали ся надімною, але як з християнином поводили ся вельми зневажливо на рівні з Неґрами. З тими жив я разом в тїсній хатї а радше ямі, вохкій, низькій, а повній усякої гразюки і хробацтва. Коржій з проса, кусок грубого ячмінного хлїба і пригорща вареного рижу були моїм щоденним кормом. Найстрашнїйшою була ніч: тїла Негрів вонїли невиносимим сопухом, кусливі комахи шпигали немилосерно моє наболїле тїло, а я, лежачи на околоті гнилої соломи, гіркими заливав ся слїзми.

Тодї то в чудових красках ставав переді мною дім родинний, де перевів я свій молодий вік, вік безжурности, іграшок і веселощий, серед яких минала моя провесна. О як прегарно жило ся тамки в чистенькій комнатцї під доглядом сердешної мами. А яка страшна судьба постигла мене нинї! І під напором тих споминів зривав ся я з постели і стогнав жалко і ревів з розпуки, аж Неґри прокинувшись грозили менї пястуками, наколи не замовкну і не дам їм супокійно заснути.

Але і в тім страшнім положеню думка моя не злїтала до Бога. Я кляв і вирікав, та не шукав відради в молитві, а скоро тільки втихомирив ся на часочок, то іно мірковав, як-би се втечи з неволї. Працюючи цїлими днями в городї, мав я доволї часу до роздумуваня. Тисячі мрій і плянів пересунули ся менї через голову, та не находив способу їх в діло перевести. Ще й, на жаль, не було в мене нї одної близької людини, нї одного християнина-


  1. ghiaur, зневажливе прозвище, надаване християнам Магометанами.