Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/30

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 31 —

товариша, з котрим би щиро порадити ся можна, нїкого, тільки я сам, проте і мрії оставали іно мріями. Зразу потїшав ся, що поїду може коли з паном на море, а там який корабель воєнний християньский дожене нас, побідить Маврів, а мене визволить. Але і тота надїя обманула. Сіді Мустафа виправляв ся звичайно сам, а мене полишав на той час дома під доглядом Акіби, а коли вернув, велїв менї сторожити корабель.

Так минули два важкі роки неволї. За ту пору виріс я і подужав на силах. Положенє моє прикре не перемінило ся на краще, але таки придбав я много, бо привчив ся працї, котрої ранїйше так цурав ся. Тепер, коли бачив щоденно, як канчук наставника кроваві сліди полишав на спинах лїнивих Негрів, зі страху трудив ся я як найревнїйше. З годом стала менї праця одинокою розрадою в неволи так, що в пятницю, день сьвяточний Магометан, скучав я з нудьги без неї.

Моя роботящість витрівалість і смирність добули менї прихильність Акіби, а через него і пана. Як-раз тоді корабель єго по кровавій стрічи з Голяндцями зістав знищений і Мавр покинув розбищацтво. Одначе жаль ему було розставати ся з морем, з котрим зріс з малку, тому велїв побудувати гарне човно і часто випливав на риби. З порученя Акіби призначено мене до служби на суднї, а другим зі мною був Ксури, молодий Мавр, добрий і тихий хлопець. Небавом набрав я такої вправи в ловли риб, що Сіді Мустафа висилав нас часто самих з Ксурим, тільки під доглядом старого слуги Мулея.

Раз якось вибрали ся ми три ранним ранком на риби. Погода була спершу гарна, та згодом подув зимний вітер від півночи і вмить воздух, насичений парою, перемінив ся в густу, непроглядну мраку. Два кроки перед собою не бачили ми нїчого. Не мали компасу нї других моряцких приладів, тому плили навманя, цїлий день і цїлу ніч, блудячи серед мрачних туманів непевні стревожені. Аж другої днини коло девятої розігнало сонце хмари, а ми найшли ся сїм миль морских віддалені від Салє. Голодні і знеможені пізним вечером доперва вернули домів.

Коли наш пан про се дізнав ся, побоюючись, щоби і єму таке не приключилось, приказав виставити серед судна каюту і доробити поміст. Каюту заосмотрено в компас і в припаси поживи і напоїв, іменно: риж, хлїб і каву, котрі на кілька днів могли вистарчити.