Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 34 —

сливо. За той час Ксури блїдий зі страху придивляв ся усему. Коли вже Мулей був далеко, сказав я до хлопця:

Ксури! і тебе кину так в море, наколи не покленеш на Магомета, що вірним менї останеш. Не пожалуєш сего, бо зроблю тебе великим паном.

Наляканий Мавр припав менї до ніг і тремтячим голосом заприсяг, що ніколи мене не зрадить.

Відтак розпустив я вітрила і запустив судно на північ, вдаючи, що пливемо до проливу Ґібральтарского[1], щоби таким чином змилити погоню, яку Мулей за нами міг вислати. Але іно ніч настала, змінили ми напрям на полудневий. Нїкому певно і в думцї не повстало би шукати нас в тій сторонї, де дожидала неминуча смерть; коли не від Неґрів, так в кігтях диких зьвірюк.

При добрім вітрі і супокійній водї плавба ішла хутко. Вже другої днини з полудня обминули ми побереже марокканьске і гирло ріки Дра, що впадає до моря проти острова Lanzarote. Був се спорий шмат дороги за нами, але такий мав я пострах перед Маврами і так бояв ся попасти знов у їх руки, що рішив ся плисти ще дальше, щоби погоня нас не наздігнала. Три днї і три ночи не з'упиняли ся ми нїкуди, доперва четвертої днини під вечер, коли води нам не стало, завернули до устя невеличкої річки.

Та заки вплили до неї, вже сонце зайшло і груба темрява припала землею[2]. Сейчас прошибаючі голоси диких зьвірів залунали довкола.

— Пане! просив Ксури, дрожачи зі страху. — На пророка! не висїдай на беріг, доки сонце не зійде.

Добре, мій хлопче! відказав я, тільки побоюю ся, щоби нас в день ще гірші вороги, дикі Неґри не напали.

На Неґрів маємо рушницї від котрих повтїкають, говорив Ксури, — а левпард чи лев не знають тут куль, а їх скаженій лютости нїчо оперти ся не в силї.

Признав я хлопцеви правду і закинувши якор, дожидав дня. Ніч проминула супокійно, тільки голоси диких бестий відганяли з очий сон. Доперва коло третьої по півночи якесь величезне


  1. пролив між Іспанїєю а Африкою.
  2. В краях тропікових сейчас по западї сонця настає ніч. Нема там сумерку, який буває у нас в наслїдок переломлюваня ся скосо падаючих лучів в висших верствах воздуха.