Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 35 —

зьвіря тутже при березї стрівожило нас своїм ревом. Ми пірвали за рушницї, аж ось зьвір кинув ся у воду і плив прямо до судна. У темряві чути було важкий єго віддих, знать був сильний і лютий. Ксури радив тихцем підняти якор і втїкати на море — я наказав йому мовчанку, бо побачив зьвіря вже о кілька метрів перед собою. Сейчас і вистрілив — зьвір з ревом завернув на берег і щез у сумерках.

Пекольний гамір підняв ся по вистрілі, рики і голоси усяких зьвірів наповнили воздух, та згодом усе затихло, замовкло, оніміло..

Наконець стало свитати. По оба береги річки тягли ся узгіря, вкриті кущами — далї трохи чорнїли густі бори. Тишина царила довкола, та ми дожидали повного дня, щоби вийти на сушу.

— Я піду по воду, сказав Ксури, а ви пане, останьте в суднї. — Чому се не хочеш іти зі мною? поспитав я недовірчивого Мавра. — Пане! закликав щиро хлопець, може в тих гущавинах скривають ся дикі зьвірята або Неґри. — Як мене обпадуть, то я один згину, а ви зможете за той час ратувати своє житє.

То підемо оба і ворогів повбиваємо — сказав я — взяв рушницю, а другу подав Ксурому. Відтак притягнув судно до берега і вискочив на сушу. Уоружені, забравши збанки у руки, запустили ся ми в край, не спускаючи з ока річки, відки могли надплисти довгі лоди дикунів. Тимчасом Ксури випередив мене і щез у гущавинї; та небавом повернув, несучи якесь звірятко на плечех. Подабало на заяця. Від двох днїв не мали ми нїчого теплого в губах, то-ж сейчас розложили огонь і спекли добичу, котрої мясо хоч тверде і вонюче заїдали залюбки, попиваючи сьвіжою водою з недалекого жерела.

Відтак не натрапивши на слїд людини в сих сторонах, наповнили збани водою і повернувши у судно, підняли якор.

Позаяк плив я вже раз тим шляхом, то і знав, що острови Канарийскі і Капвердийскі мусять лежати десь вже недалеко. Та в недостачі приладів моряцких до зміреня ширини ґеоґрафічної, під котрою находив ся, втїшав ся я іно надїєю, що пливучи так все на полуднє вздовж берегів, натрафлю на кораблї анґлїйскі, простуючі сею дорогою до Ґвінеї.

Одно тільки заключав я на певно, що область, попри котру