ми плили, зовсїм незаселена, винявши череди диких бестий: львів і левпардів, ревучих по цїлих ночах.
Раз здавало ся менї, що бачу по правий бік вершок Тенеріфи, найвисший шпиль островів Канарийских. Мав велику охоту до них плисти, але вітри не дали, розбурхане море за грізне було на наше судно і я порішив і дальше держати ся берегів.
Часто висїдали ми на беріг і Ксури бігав за водою. Раз повернув до мене дуже хутко, блїдий з остраху.
Що такого? поспитав я, а сам похолов.
Там, там… шепотїв хлопець — на долинї… Пан з великою головою: (Так зовуть Маври льва).
Нарядивши рушницї, став я з Ксурим посувати ся тихцем в гущавину, куди він вказував. Завернувши на право, натрапили ми на стрімку скелю, 8 м. заввишки і цїлком відокремлену. Вдираю ся на вершок, перехилюю на край і бачу здоровенного льва, що лежав в кущах під скалистою стїною. Вицїлив я прямо в голову, але лев лежав на нозї, що закривала єму чоло так, що куля вдарила по колїнї і зломала кість. Лев зірвав ся та ураз і поваливсь; відтак на трех ногах спиняючись, почав страшенно ревіти; стрілив я у друге, знов в голову і сим разом лев грянув на землю, від часу до часу іно кидав ся в смертній дрожи. Тепер вже і Ксури набрав духа, принїс з каюти сокиру і дорубав льва.
Ся побіда коштувала мене кілька кульок і троха пороху, а хісна з мяса не було нїякого. Але відтак прийшло мені на гадку, що скіра льва може мати для мене якусь вартість, тому і забрав ся до єї стяганя. Ксури показав при тім незвичайну вправу, опісля розстелив стягнену скіру на даху каюти, щоби висохла.
По сїм плили ми дальше, живучи дуже ощадно з наших припасів і зрідка іно опускаючи судно. Плавба ішла добре, але минав вже шестий день від нашого побігу, а ми досї ще не стрітили нїякого корабля. Не вже-ж на те тїкав я з неволї, щоби тепер потонути в филях океану або стати добичию лютих зьвірюк? А там згадав я, що кораблї европейскі держать ся звичайно подальше від берегів, щоби не попасти в руки мавританьских розбишак. Та на моїм слабкім суднї при недостачі поживи нїяк було менї пускати ся на широкий океан, тому порішив я плисти дальше на полудне аж до християнських осель в Сенеґамбії[1]. На тім я і бу-
- ↑ Сенеґамбія, країна на західнім побережу Африки між ріками Сенеґаль і Ґамбія. Край над Сенеґалем належить до Франциї, часть над Ґамбією до Англичан.
