Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/4

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Дорогі читачі:—

Хто з вас не любить зимовим вечером присісти у стін старої бабунї чи дїда і слухати тих довгих-предовгих розказів, що звенять так гарно у вечірній тиші! Хто з вас не любує ся читанєм цїкавих оповідань про далекі, заморскі краї, про незвичайні пригоди моряків на широкім океані, про дивовижні ростини і зьвірі тропічного підсоня! Думка летить тодї далеко-далеко поза межі родинної землї і переживає з героями усе, що они переживали, а серденько дрожить тихим-тихесеньким бажанєм: Ох! коби і менї такого хоч раз в житю зазнати! Гарна мрія! коли так сповита рожевим серпанком уяви заблисне перед вами... та дійсність не все буває такою, як єї нам горяча думка малює, — а доказом сего най послужить вам отся книжка, де розказані пригоди молодого одного чоловіка, що також рвав ся усе думками в далекий, просторий сьвіт, жадний нових вражінь і подїй.

Автор сеї книжки, любі дїти, був Англичанин, родом з Льондону, а жив двіста літ тому. Первісно звав ся він Данило Фо (Foe). Счудуєте ся певно, коли вам скажу, що мав вже шістдесять років, як писав Робінзона, з черги сто шістдесять семе своє дїло, бо всїх книг написав в житю звиш 200. А були се самі поважні письма головно з обрію полїтики, в котрій Фо брав живу участь. Вмішавши ся в боротьбу сторонництв політичних і релігійних, мусів утікати з краю, але небавки повернув, змінивши прозвище на Дефо. Коли на анґлїйскім престолі засїв прихильний єму король Вільгельм ораньский, віджив Дефо духом. Та ось єго власні маєткові справи так попсували ся у той час, що не в силі був поплатити довгів і оставивши Льондон, переніс ся до міста Бристоль. Ту звали єго “недільним чоловіком”, бо тільки в неділю зважував ся виходити на улицю. Тодї то написав він одно важне письмо, на котре сам король звернув увагу і визначив авторови значну нагороду, так що сей сплатити міг своїх довжників і повернути до Льондону, де заживав великих ласк у