Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 42 —

— Знаєш Робінзоне, гроші з Льондону можна би відобрати. За тиждень їду до Лїсбони[1]. Дай менї листи і повновласть, а постараю ся, щоби вислали гроші з Льондону до Лїсбони на імя особи, котру тобі поручу. Наколи верну щасливо привезу їх зі собою.

Пішов я за радою капітана і сейчас зладив урядову повновласть, а також написав лист до вдови, в котрім розповів їй усї свої пригоди, мою неволю у Маврів побіг, стрічу з портуґальским капітаном і все, що він вчинив для мене.

Справа пішла гладко. Капітан найшов в Лїсбонї анґлїйских купцїв і через них передав до Льондону мої листи. Небавки прийшов на єго руки мій капітал, ще й дарунок від вдови для него за моє вратованє. З порученя капітана анґлїйський купець, що поладжував цїлу орудку, прислав мій капітал не в грошах а в анґлїйских товарах, і з Лїсбони привіз менї їх капітан до Бразилїї. Крім того з власної вже щирости закупив для мене усякі знаряди господарські, необходимі при оброблюваню плянтаций.

З щирого серця подякував я капітанови за розумне поладженє моїх інтересів і за труд, за котрий нїчого не хотїв приняти крім малої пачки тютюну власного мого хову. Відтак пішли ми у пристань, де сейчас найшли ся купцї на анґлїйські товари, дуже тут вартісні. Продав я їх добре, бо зі всїх 150 фунтів штерлїнґів придбав тепер 400. Ще і тютюн збув у той час за кількасот червінцїв, тим чином знов забагатів, бо і довг сплатив, і лишала ся ще плянтация і капітал.

І коли-б так забрав ся був тепер цїлою душею до працї, зложив би за кілька лїт чимале майно. Умів вже я по портуґальски, совістність моя стала звістною, сусїди мене поважали, збір тютюну був обильний, збірка трости випала гарно. Треба було тільки працювати щиро, а, повідомивши родичів про своє житє і упросивши у них благословеня, здати все проче на боже провидїнє.

Але жадоба бурлакованя по сьвітї не давала менї спокою. Найлюбійшим предметом моїх розговорів з сусїдними плянтаторами були пригоди, яких зазнав я на мори. Нераз розказував я їм про користну торговлю на побережах Ґвінеї: як легко можна тамки за шкляні пацьорки, зеркальця, ножі і сокири, дістати зо-


  1. Лїсбона, столиця Портуґалїї над океаном Атлянтийским.