Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 53 —

виростало на билї. Розповиваю лист і бачу шульку, вкриту блїдо - жовтавими зернятами, завбільшки гороху. Милою вонею понесло від них — трібую: вкус чудовий, солодкаво - мучистий. Була се, як пізнїйше дізнав ся, кукурудза.

Вмить обгриз я кілька шульок, майже не пережуваючи зерен, так дуже хотїло ся їсти. Усмиривши голод, став я з жахом роздивляти ся по лїсї, чи не одинока се тут їдома ростина. Слава Богу! росте їх тут безліч, буде чим похарчуватись. В красшім вже настрою ішов я дальше, а коли ще напив ся в недалекім жерелї води, сьвіт немов другим менї показав ся. Папуги се справді чудові птахи і весельчаки!

За левадою виднїла висока гора. Хиба вдерти ся туди — хто зна’, чи не побачу якого корабля ,а може і европейскої оселї... за тим я найдужше банував.

І йду дальше без віддиху, драпаю ся по стрімкім узбочу, щоби як найскорше захопити шпиля. Ось вже я на нїм — та тут новий дожидає мене обман!

Гора, на котрій я найшов ся, була найвисшою точкою на острові бо на жаль! се був остров ,де мене море викинуло. В обємі мав він кілька миль ґеоґрафічних, богато заливів врізувало ся в береги, а цілу гористу середину поростали густі, темні бори. Десь далеко на океанї щось сїріло, та нїяк було розізнати, чи се суха земля. Як широко займив оком не побачив я анї кусочка нашого корабля. Імовірно поглотили єго водні филї.

І так я на острові сам оден! без даху над головою, без поживи, без оружя. Осторонь від людий, засуджений на смерть, або ще гірше від смерти житє.

По сих словах, роздираний болем, пустив ся я збігати з гори. Як несамовитий гнав просто перед себе без думки, без тяму, не зважаючи на нїчо довкола. І знов гірка розпука розвинула надімною свої чорні крила — грижа така, що нїкуди від неї заховати ся.

Аж ось темна якась тінь майнула менї перед очима. Піднимаю голову і бачу високу на кілька метрів скалисту кручу, що майже прямовисно з землї виростала. Обводила она гейби муром часть гарної долини; праворуч темнїв лїс, з котрого я вибіг, ліворуч розкривав ся широкий вид на море.

Втомлений до крайности, хотїв я спочати в тїни скелї, але єї замітний вигляд вразив мої очи. Одна часть виступала вперед