Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/58

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 59 —

дерева. Відтак вдер ся на шпиль скелї, щоби розсмотріти краще ушкоджене. Вздовж муру рисувала ся широка на 15 цм. щілина, 2 м. завдовжки — туди скапувала вода до середини. Прийшло ся єї заправити або яку кришу ладнати.

Добродїю, Робінзоне! сказав я сам до себе — минувшого тижня був ти майстром мулярским, стрібуй тепер ще і теслею побути. Не чванячись довершив ти без клевця і кельнї не-аби-якого дїла, побачимо, як собі починати-меш без сокири і пилки.

Перш усего треба було придбати яких драниць чи дахівок. Бачив я в лїсї ростину, котрої широке листе як раз пригоже було на дах. Скоро дощ устав, пустив ся я у бір і незабаром подибав єї. Мала она грубе било 6—7 м. заввишки, насторошене прочками вже зсохлих листів. Чіпаючись за них, вдер ся я в гору листатої корони, розбрілої наче пальмовий вієр на всї сторони. Обхопив я ногами било і став рукою нахиляти листє, коли се побачив між ними жовтаві овочі за довгі до 30 цм., а з виду похожі на огірки. Понатинав я листя, наздирав і овочів і поскидав на землю. Зійшовши в низ, стрібував я тих дивовижних огірків і зрадїв чимало: мали прегарний солодкавий вкус, запашний і холодячий. Втїха моя була тим більша, що кукурудза менї вже навкучилась. Овоч сей находив ся бивно на острові, міг проте я доволї ним кормитись. Був се, як опісля дізнав ся, райский пізанґ[1].

Покріпивши сили їдою, взяв ся сейчас до заправи щілини в стели. Не було оно так легко, як думав зразу — закала пукла в горі доволї широко і нїяк було єї самим листєм закрити. Здалоб ся вперед уложити якісь підпори, а на них доперва листє. Нарізав я на ту цїль кільканайцять прутів, та в недостачи цьвяхів немав їх чим до щілини прикріпити.

Аж ось згадав на лїяни, ростучі густо в лїсї. Натяв їх чимало, а опісля, урізавши дві довгі прості гильки, привязав до них лїянами ті підпори так, що вийшла з того доволї довга, міцна драбина. Ту драбину положив я вздовж закали, а на нїй всте-


  1. Пізанґи належать до семейства бананів. Суть між зворотниками побіч пальм головними живителями людий. Подабають на пальми: мають стрімке било, листи цїлокраї, яйцеваті, нераз звиш 2 м. довгі а 0.5 м. широкі. В дїйсности те, що зовуть билом, є лише сувоєм піхов листних, котрі виходять з підземної бульви. Било гона виходить з бульви доперва під пору зацвиту і видає в горі великанське грозно цьвітів, з котрих постають овочі. Овочі їдять ся сирі або уварені на ярину — суть дуже родючі так, ще насаджені дають на 100 м. кв. — 300 кґ. поживи.