лив кілька верств листя банану, притискаючи їх зверха камінєм, щоби вітер не зірвав даху — боки драбини тяготїли до землї кулями з галузя.
Ся на вид легка робота забрала менї цїлий день і втомила так, що, покінчивши єї, трохи живий пав я на постїль. Проснувши ся другої днини згадав поперед усего на пізанґи і метнув ся за ними, щоби зладити собі снїданок. Вчера їв трохи з страхом, побоючись, чи не мають отруї, але коли ніч проминула здорово, впевнив ся я, що можу їх безпечно поживати.
Відкритє пізанґів навело мене на гадку роздивити ся точнїйше по острові. Хто зна', кілько ще пригожих ростин і иньших річий можна тут найти, а я мов той слимак живу вже так давно зашкаралуплений іно в моїй долинї. Порішив я отже невідмінно вибрати ся на обзорини острова, але вперед задумав ще зробити собі калєндар, бо вже дни починали менї в памяти затирати ся; нинї ледви пригадав, що була субота. І наконець придумав я спосіб записуваня часу.
Недалеко від печери росли чотири дерева з гладенькою корою. На них взяв ся я значити днї і місяцї. Мине день, наріжу на однім дереві карб — як мине сїм день, тодї вирізую на другім дереві, значить ся тиждень. А як трийцять день мине, тодї ріжу уже на третїм — значить ся: минув місяць. Як, не дай Боже, прийде ся тут довше полишити, то на четвертім дереві значити-му роки. Поки-що вирив я на корі острим твердим камінцем дату крушеня корабля: вівторок 23. вересня 1659. р. Нинї була субота 18. жовтня, двайцять шестий день мого проживаня на острові. Мав я отже таким побитом калєндар і не страхав ся тепер затратити рахуби часу на будучність.
Незабаром якось опісля побачив я на відломку скелї біля печери великий плоский камінь з отвором в серединї. На єго вид прийшло менї на думку зробити собі компас, себ-то сонїшний годинник. Знав я добре, що в полудне тїнь предметів буває найкоротша. Вистругавши кусок дерева нїби дощинку, стяв єї у клин ширшим кінцем заосмотрив в отвір каміня, тоньший звернув прямовисно в гору. Коли сонце підняло ся найвисше і тїнь патичка була найкоротша, зарізав я вздовж тїни ножиком черту. Перед заходом сонця вибіг знов на скелю і зробив карб на точцї, на котру впали послїдні лучі сонця. Другої днини назначив я таким чином місце всходу сонця, а позаяк в краях тропічних
