Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/59

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 60 —

лив кілька верств листя банану, притискаючи їх зверха камінєм, щоби вітер не зірвав даху — боки драбини тяготїли до землї кулями з галузя.

Ся на вид легка робота забрала мені цілий день і втомила так, що, покінчивши єї, трохи живий пав я на постїль. Проснувши ся другої днини згадав поперед усего на пізанґи і метнув ся за ними, щоби зладити собі сніданок. Вчера їв трохи з страхом, побоючись, чи не мають отруї, але коли-ніч проминула здорово, впевнив ся я, що можу їх безпечно поживати.

Відкритє пізанґів навело мене на гадку роздивити ся точнїйше по острові. Хто зна’, кілько ще пригожих ростин і иньших річий можна тут найти, а я мов той слимак живу вже так давно зашкаралуплений іно в моїй долині. Порішив я отже невідмінно вибрати ся на обзорини острова, але вперед задумав ще зробити собі калєндар, бо вже дни починали менї в памяти затирати ся; нинї ледви пригадав, що була субота. І наконець придумав я спосіб записуваня часу.

Недалеко від печери росли чотири дерева з гладенькою корою. На них взяв ся я значити днї і місяці. Мине день, наріжу на однім дереві карб — як мине сїм день, тоді вирізую на другім дереві, значить ся тиждень. А як трийцять день мине, тодї ріжу уже на третїм — значить ся: минув місяць. Як, не дай Боже, прийде ся тут довше полишити, то на четвертім дереві значити-му роки. Поки-що вирив я на корі острим твердим камінцем дату крушеня корабля: вівторок 23. вересня 1659. р. Нинї була субота 18. жовтня, двайцять шестий день мого проживаня на острові. Мав я отже таким побитом калєндар і не страхав ся тепер затратити рахуби часу на будучність.

Незабаром якось опісля побачив я на відломку скелї біля печери великий плоский камінь з отвором в середині. На єго вид прийшло мені на думку зробити собі компас, себ-то сонїшний годинник. Знав я добре,, що в полуднє тїнь предметів буває найкоротша. Вистругавши кусок дерева нїби дощинку, стяв єї у клин ширшим кінцем заосмотрив в отвір каміня, тоньший звернув прямовисно в гору. Коли сонце підняло ся найвисше і тїнь патичка була найкоротша, зарізав я вздовж тїни ножиком черту. Перед заходом сонця вибіг знов на скелю і зробив карб на точці, на котру впали послїдні лучі сонця. Другої днини назначив я таким чином місце всходу сонця, а позаяк в краях тропічних