Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/75

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 76 —

листя, але і крізь него з’уміли они дібрати ся до скіри. Моє лице і руки аж попухли з наколюваня — а які терпіня дожидали мене в будучности, наколи одяг до хтеми підре ся? а час сей вже був недалекий.

Не було иньшої ради, тільки взяти ся до кравцьованя. Нераз бувало дома направляв я собі сам подерту одежину, щоби мати не побачила, стрібую тепер нову ушити.

Та не пішло се так гладко. Передовсїм скірки були за тверді. Убивши заяця і обтягнувши, кидав я скіру звичайно де небудь, не дбаючи, на щоби придала ся. Через те зсихала она на сонци, а коли прийшло єї простувати, пукала під руками. Треба було вперед змягчити.

Чув я, що кожемяки мочать скіри в корі дуба, але дубів на моїм острові не було. — Хиба намочу в морскій водї, коби іно волося не ушкодити — подумав я — і, користуючись гарною погодою, побіг над беріг. Порозкладав скірки волосом на землї і по черзї став зливати водою. Іно котра змягчіла, тер я її в руках як прачка шматє. По кількох годинах працї вдало ся менї здебільша їх виправити. Відтак ножем видирав з кождої останки мяса і стегна, а ,присипавши піском, тер знову,, щоби ще красше подали ся. Під вечер мав я таким робом усї чотирнайцять скірок виправлених.

Материял вже був — тільки краяти. Стару одїж взяв я на форму, та мій ніж за дві місяцї вживаня так притупив ся, що доперва мусїв я вперед виострити єго трохи, щоби забрати ся до краяня. Ах! з яким трудом приходило се менї, нїхто не няв би віри! З цїлої штуки материї краяти, се справдї дурниця, але прикладати ось так по кускови, мірити, трібувати — від того аж голова завертілась. Наконець розложив я усї части одягу з окрема на земли і аж таким чином потрапив до ладу.

На жаль! скірок було за мало, ледви на кожушок по коліна статчили, про ногавицї і не згадувати.

Усе вже зладжене, тепер сїдай, небоже, і ший! Та ба, а голка де? а нитки? Волокна пізанґу не пригожі на се, бо за грубі і за мало гнучкі, а лен і коноплї не росли на моїм острові.

А голка? Спершу думав зробити єї з желїзного вістря відломка файки яке подибав у кишени — тільки чим зроблю в нїм ушко, коли не мав нї огня, нї жадного острого приладу. Прийшло ся отже сю гадку залишити, а про друге гадати. Чи не приміни-