Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 9 —

що повернув з Індиї чи Америки і надивив ся там чорним як крук Неґрам жовтолицим Китайцям або червонокожим Індиянам і стане розказувати про непроходимі лїси бразилїйскі, зарослі великаньскими деревами, про ріжнокрасі папуги, золотопері колїбри, весельчаки-малпи — то серце так і рветь ся в ті сторони! А що-ж доперва, як старий керманич пічне описувати, яке то свобідне і веселе житє на корабли, які величаві міста на Всходї, які плодющі і богаті краї тропікові[1], де доста схилити ся, щоби згортати золото і дияменти.

Коли наслухаю ся бувало таких історий, то місця собі відтак з нудьги найти не можу: дім стає менї гробом, торговля і школа остогиднуть, і аж нераз плачу по кутках з розпуки, і сон від мене тїкає серед гадок, що мушу тут сидїти місто гуляти на прегарнім корабли по просторім океанї.

Инодї, як батько в добрім настрою, починав я з ним балакати про плавбу,, захваляючи заморені краї, але батько, не позабувши втрати середущого сина, одним словом замикав мені уста. — “Не посьмій і згадувати про море, говорив, бо оно кляте забрало мого бідного Тому, підпору моєї старости”. І слези котили ся по єго старечім обличю, коли згадав погибших синів і з великого зворушеня не в силї був кінчати розмови.

Мені ішло вже на 19. рік, а ще не знав я, чим стану. Батько конче хотїв з мене зробити купця, мати сьвященика, а менї знов плавба морска і оповіданє про далекі краї і народи завернули голову. За мою ледащість нераз ремствував на мене батько і мати з плачем наводила на розум. Спершу слухав я їх осторог, жалував за гріхи і з щирого серця кляв ся поправити, але ті гарні постанови скоро забували ся, і знов дармував я по прежньому.

Одної днини повернув я з пристани вельми зворушений. Старий Смітс, капітан купецкого корабля, котрий що-йно відбув подорож до всхідної Індиї, розказував довго і богато про ловлю жемчуг на острові Цейльон, про польованє на слонїв, про заможність і гостинність тамошних жителїв. Наслухавши ся всего того, порішив я непремінно зістати моряком і нинї ще з моїми гадками мамі звірити ся.


  1. Землї, положені по обох боках рівника (екватора) на північ і на полудне поміж поворотником Рака і Козорога, зовуть ся тропіковими. Є се найгорячійше підсонє на кули земній.