Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/93

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 94 —

біль в нозї, але доперва під вечер побачив свою загороду. Та розжегти огня так живо, як сего я бажав, не мож було; не ставало порохна або чирівки, сухого хворосту і гиля, а того всего не мав під рукою.

По ночи нїяк було за тим шукати, прийшло ся відложити роботу до завтра. Як вже від довшого часу і нинї пав я до молитви навколїшки і став роздумувати над батьківскою добротою Всемогучого Творця, котрий в так короткім часї дві великі ласки зіслав негідному. Наперед кози заблукали ся тутечки, щоби живити мене своїм смачним молоком, а тепер ось знову находжу огонь, за котрим стільки часу тужив. Зі слезами вдячности, з радостию переповненим серцем удав ся я на супочинок.

Та сон тїкав від мене — щастє не давало заснути, а коли на часочок задрімав, снило ся менї у одно, що буцїм то сиджу перед великим прегарним огнищем. Ніколи ще не зазнавав я так великої радости.

Але знать Всемогучий хотїв ще мене випрібувати. Вже в ночи терпів я біль в нозї, а коли рано прокинув ся, негоден був і кроком поступити: цїла підошов спухла. Чотири днї прийшло ся просидїти дома, на щастє мав доволї поживи, а то був би з голоду загинув.

За той час зладив я собі новий парасоль. Старий з листя кокосів був доброю захороною від сонця, але на дощ не пригожий. Давно вже думав я про иньший, та серед всїляких важнїйших робіт не ставало на те часу, відтак ще й недуга спиняла... і не мав потрібних шкірок до роботи.

Тепер зробив єго з тонких віток бамбуса, встромив в середину сильний прут, а заячими скірками вкрив зверхи. Та ба! як розпинати і замикати? І сеї штуки доказав я по довгім бідканю. Не мав нї дротів, нї пружин, нї взагалі нїяких приладів, зробив я отже лишень нїби дашок, котрий не виглядав надто величаво і не віщував довгої трівкости, але поки-що і сим треба було вдоволяти ся.

Коли рана на нозї загоїла ся, пішов я у лїс пошукати чирівки — місто неї надибав іно спорохнїле дерево.

Назбирав чиру і висушив на сонци. Відтак беру кремінь і крешу огонь — падуть іскри, одна хапає ся чирівки, дую з усїх сил, серце тьохкає в менї молотом — годї! розжегти поломіни