Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/97

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 99 —

не ставало іно дрібницї — горшка. Раз в житю був я у гончаря і бачив, як він клав глину на якийсь кружок, що обертав ся на столику, — відтак рухав ногою, а спід пальцїв формували ся горшки і миски. Та з того не богато я второпав; тільки лишень дізнав ся і затямив тодї, що чим лїпше глина угнетена, тим лекше дає ся формувати начинє.

Другої днини взяв ся я гончарити. Накопав глини в шкаралупу черепахи, налив водою і став місити ногами. По кількох годинах здавало ся, що глина добре вже утоптана, і можна починати лїпленє.

Усї ремесла, якими займав ся я доси, нїчим були проти гончарства. Хто з боку глядїв би на мої вироби, клав би ся від сьміху, але і пожалував мене сердешно.

Відтак уложив я на каміни дно горшка з глини і став лїпити стїни. Не йшло нїраз — спід рук виходили якісь чудовища. То надмір материялу псував готове вже начинє — то знов тяжке ухо відривало цїлий бік. Не годен був я нїяк дати собі ради. Наконець злїпив щось, подабаюче на горшки. Чув я, що гончарі сушать вперед свої вироби на сонци — тим то і я перенїс їх на місце, де мали сохнути. Та по дорозї потовк усе на дрібні куснї; прийшло ся наново починати. Иньшим знов разом пукало начинє від сонїшньої спеки, треба було сушити єго в тїни.

Небавки якось по тих перших пробах найшов я пів милї від свого мешканя рід білої глинки, котра лекше давала ся місити і вирабляти. З тої вдало ся менї наконець змайструвати два сосуди — годї їх назвати: нї то горшки були, нї ринки, — але все хоч вельми нескладні, могли таки принадобити ся.

Коли добре просохли на сонци, вставив я їх в огонь і, обложивши довкола палив, через кілька годин. Відтак виняв з жару і налив водою, щоби пересьвідчити ся, чи не перетїкають. Аж ось оба разом пукли — на марне пішла уся моя праця.

Зажурило мене се вельми, та не відстрашило від дальших проб. Досьвід навчив мене двох річий; перше, не робити надто великих сосудів, бо такі скорше тріскають — друге: вперед сушити на вітрі, відтак на сонци, а там як випалювати зразу слабим, опісля постепенно щораз сильнїйшим огнем, — наконець опять жар зменьшати і полишити в нїм начинє до цілковитого потухненя огнища.