Україно, Свята Мати Героїв, зійди до серця мого. Прилинь бурею кавказьких вітрів, та шумом карпатських ручаїв,
Боїв славного завойовника батька Хмеля,
Тр'юмфом і гуком гармат Революції.
Радісним гомоном Софійських дзвонів — нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться.
Бо Ти, Пресвята, все життя моє, бо Ти все щастя. Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипотом шибениць. В понурі ранки принеси мені зойки катованих в полях, в тюрмах, і на засланнях. Щоб віра була моя гранітом, щоб зросла завзяттям міць, щоб сміло йшов я в бій так, як ішли герої за Тебе, Свята за Твою славу, за Твої Святі Ідеї, щоб пімстити ганьбу неволі.
Стоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, геройську смерть Вождя Української Нації, Української Національної Революції — Полков. Евгена Коновальця, Басарабової, Головінського, Голояди, та славну смерть Данилишина і Біласа і тисячі незнаних нам, що кості їх порозкидані, або тайком загребані, спали вогнем життєтворчим у серці мойому.
Кволості нехай незнаю, незнаю я, що вагання,
Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай мойому. В тюрмах і в тяжких хвилинах нелегального життя, рости мене до ясних чинів, для Тебе в чинах тих хай знайду смерть, солодку смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я і вічно житиму в Тобі, Відвічна Україно Свята Могуча і Соборна.
