Сторінка:Декалог українського націоналіста (1948).pdf/6

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

і в сьогоднішній революційно-визвольній боротьбі спалахнути перший вогонь революційного зриву, так мусимо закріпити найперше свою владу. Здобувши за собою владу на ОУЗ і в Києві, змагатимемо до закріплення української владарності на окраїнах рідних земель.

Український націоналіст-революціонер в УССД старається і працює, розбудовує українські сили, велич і славу. Він стає новим борцем за нову людину — українця, за сталевий його характер, високий ідейно-моральний рівень, за націоналістичне виховання молодого покоління, за фізичний здоровий стан української родини. Всі свої сили мусить посвятити для добра української нації, для розбудування всіх ділянок духового і матеріяльного життя, щоб творити добробут, свобідне життя для українського селянина, робітника та інтелігента.

Український народ змагає і змагатиме в Українській Державі до тісної співпраці із сусідами і другими народами світу.

III. 2. Славою і честю Твоєї Нації є: тисячолітня історія, великі історичні постаті, їх героїчні чини, святі ідеї твоїх предків, їхня лицарскість, культура, мова, віра, загосподарована українська земля, здорове сьогочасне українське покоління. Цими вартостями гордиться ввесь наш народ, здобуває рівнорядність між іншими народами. Коли ворог плюгавить ці вартості, він топче в болото ввесь народ і Тебе, бо честь і слава Твоєї Нації — це Твоя честь і слава. Людина, що її потоптали національну честь і славу, є цілком безвартісна. Сьогодні большевицькі загарбники викривляють нашу історію (український народ — „молодший брат“ російського народу), обкрадають культуру, (присвоюють до російського наш лицарський епос „Слово о полку“) заничищують москалізмами нашу мову, розкладають нашу