Сторінка:Декалог українського націоналіста (1948).pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

5. Вороги української Нації вбивали її найкращих синів, вождів, провідників, політичних мужів (великих лицарів). Чергові московські імперіялісти підступним, плюгавим способом вбили отамана С. Петлюру, Вождя Є. Коновальця, замучили, розстріляли тисячі інших свідомих Борців-революціонерів. Німецьке гестапо знищило Крайових Провідників Легенду і Мирона-Орлика та ряд інших. Вони всі згинули жорстокою смертю від ката за те, що справедливо боролись за волю для Тебе, Твоєї сім'ї, і цілого українського народу. Така боротьба є завсіди свята, а хто вбиває її — цей злочинець, тиран. Тому то помста за смерть лицарів Нації є конечною, доцільною, справедливою і святою. Гаряча їхня кров, що просякнула чорну землю, кличе о пімсту. Ця кров пече Тебе вогнем, щоб Ти не простив кривди.

Не розуміти цієї заповіді хибно, що треба вбивати всіх чужинців. Перед грізною помстою і гнівом відповідять ті, хто уряджував криваві Крути, Базари, Соловки і тисячні розстріли. Ця месть була, є і буде святою.

6. Це найважніша і необхідна заповідь для підпільної праці і боротьби. Законспірувати наш рух і осіб, місця перебування, зв'язки і т. д. — це певна запорука успішної і переможної боротьби. Широке пропагування між українські народні маси та інші чужі народи нашої ідеї, боротьби, хоробрості і геройства — це обв'язок кожного українця. Не тим покажеш свою вищість, що знаєш і говориш другим про таємничі справи, але мовчанкою і героїчними вчинками, що самі будуть говорити про Тебе. Не поширюй безпотрібних вісток про особисті справи людей, що працюють в Організації. Не займайся плюгавими і підлими інтригами, що ціхуватимуть Твою дволичність. Не нарікай голосно про невідрадні обставини і незадовільні успіхи нашої праці, втра-