17
Це боротьба двох непримиримих світоглядів. Людини, як голови власного сільського господарства — й людини, як члена анонімового акційного товариства; хлібороба — й біржового ігреця. Продуцента необхідних для життя матеріяльних цінностей, що бореться безпосередно з природою — й обрізувача купонів, що придумує біржові комбінації. Віри у власну працю, власні руки й у конечність боротьби та війни з твердими законами землі — з вірою в сприт, щастя, необмежені спекулятивні можливости й можливість «загального миру». Потреби реліґії, ідеї, як консерватора сили в тяжкій боротьбі з природою — і повного реліґійного індиферентизму та науково-бухгальтерської самопевности мешканців банкирських контор. Естетизму в цілім щоденнім життю: в садку, в хаті, в полі, в мережаних ярмах, у вишитій сорочці — зі штукою на продаж, штукою «по обіді», штукою люксусом…
Це боротьба двох виключаючих себе взаїмно соціяльних укладів. Пошана для імени хлібороба й войовника, обороняючого свою землю, хоч його індивідуальність тісно обмежена законами обовязку, законом хліборобської праці й війни — і повна байдужість до призвища і походження якогось біржовика чи властителя «фірми», хоч його особа ліберальними законами капіталу звільнена від всяких обмежень. Повага хліборобської сімї до свого голови, як керовника господарства —і неповага сімї капіталіста до свого голови, як пасивного держателя паперових цінностей. Жінка, яка єсть помічницею господаря хлібороба, але в певних випадках може й має право стати самій господинею і монархинею — і жінка, яка не має права бути президентом республіки, але зате має всі рівні права розпусти міщанської сімї і може своєю присутністю остаточно осмішувати і дискредитувати міщанські демократичні парляменти. Батько, який має обовязок передати синові ту землю, яку унаслідив від свого батька — і батько, який необмежено розпоряджається капіталом, що він його сам зробив, або щасливо унаслідив од якогось американського дядька. Покоління, що уважає себе тільки часовим держателем національних цінностей і почуває себе за своє ними розпорядження відповідальним, як перед предками, так і перед нащадками — покоління, для котрого «нація це я», це тільки таке хвилеве угруповання соціяльних сил, на якім можна або заробити або програти. Психольогія хліборобська: відповідальність за кожний крок, зроблений у власнім господарстві й у господарстві національнім, у державі — і психольогія біржевих гешефтсмахерів, що на стільки багаті, що можуть купувати не тільки акції, але й державних мужів і провідників нації. Режім капіталіста-комерсанта, що відповідає перед своїми кредиторами тоді, коли вони творять одну анонімну цілість, «масу» («партію») — і режім хлібороба, у якого кожний кредитор має своє точно означене місце на гіпотеці його господарства («стан», «кляс»)
Це смертельний поєдинок між селом і сучасним капіталістичним містом. Державою-господарством і державою-біржою.
Дзвони.
2
